6 правил підприємництва від Гліба Загорія

Бізнес – це ще одна дитина: 6 правил підприємництва від Гліба Загорія

ГЛІБ ЗАГОРІЙ,народний депутат України VIII скликання, бенефіціар ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

Володимир Загорій (зліва) з сином Глібом

Фото: Ігор Тишенко для Mind

Відмінності сімейного бізнесу від особистого, створеного з нуля «в першому поколінні», великі. Вони стосуються не лише загальної філософії ведення справ, а й розподілу сил у сім'ї. Також велике значення має те, чи є у конкретної людини хист до підприємництва. А він, на думку співвласника фармацевтичної фірми «Дарниця» Гліба Загорія, передається на генетичному рівні. Чому це так, що означає входження в сімейну справу і як виміряти свій успіх – Гліб Загорій розповів Mind.

1. Підприємництво закладено в генах

Відколи вже прийняв це рішення – стати підприємцем – то встав на дуже ризикову стезю. Ти ризикуєш усім, що маєш. У першу чергу, собою, не кажучи вже про гроші.

Залежність – це певна скутість. Здатність уявити себе незалежним – саме уявити, тому що, повторюся, людина завжди залежна – це і є показник бізнесової сміливості.

Дух підприємництва – це «ген неспокою». Цьому неможливо навчитися.

Якщо його немає, то краще і не починати. Якщо ти не усвідомив і не відчув, що в тобі є цей ген, тоді ти ще просто не виріс, і бізнесом займатися зарано. Тоді ти інтерпренер, а не підприємець вищого рівня.

2. Бізнес не вимірюється грошима

Власник – це, в першу чергу, візіонер. Візіонер – це мрійник. Тобто, людина, яка не міряє грошима глибину мрії.

Чи правлять гроші світом? Звичайно. Сьогодні ми живемо в епоху фінансів. Усе вимірюється ними. Але я б не став розділяти це на сили добра і зла в якомусь казковому форматі. Насправді все залежить від того, в чиїх руках знаходяться гроші.

А ось бізнес більше не міряється грошима. Він вимірюється здатністю усвідомити в момент входження у справу того, як ти з неї виходитимеш. Причому, ні з чим ти виходитимеш, а як – яких цінностей набудеш.

Так, звичайно, існують канони, пов'язані з безпекою ведення бізнесу, з глибиною падіння і здатністю тримати удар, з наявністю тієї «подушки» і стійкості, яка дозволить навіть у важкі часи довше утримувати той стан, до якого ти прийшов.

Але сам по собі принцип і зміст бізнесу полягає, скоріше, в особистісному зростанні і в задоволенні особистих амбіцій, ніж в досягненні показників. Хоча, звичайно, ніхто не скасовував мету підприємництва – одержання прибутку.

3. Не варто боятися ризиків

Не бійся падати, тому що якщо ти почнеш оцінювати ідеї за принципом «це надризикові», а це «менш ризиковані» – ти не зможеш домогтися великого успіху. Будь-який фінансист скаже, що «надризикові» – це великий дохід, а «низький ризик» – це маленький дохід.

Бізнес – ризикове середовище. І треба бути як мінімум психологічно готовим до того, що не весь час буде наявним зростання, не завжди прибуток, можливі і збитки. Знаменитий Генрі Форд, думці якого можна довіряти, говорив наступне: «Не сприймайте втрати в бізнесі як поразку. Сприймайте це як фазу, з якої можна почати щось нове, але з великою кількістю мудрості». Причому, мудрість він сприймав як категорію, яку можна вимірювати і закласти у формулу.

Не варто зациклюватися на тому, щоб зберегти капітал. Якщо ти створив систему, при якій цей бізнес утримується в нормальних умовах, тоді не бійся експериментувати, вкладай гроші, будь чистим підприємцем. І якийсь із проектів з частини розвитку принесе тобі додаткові кошти.

4. Хизуватися благодійністю неприпустимо

Перше правило меценатства: благодійністю і меценатством потрібно займатися з чистим серцем.

Друге: не слід розглядати це як інвестицію. Меценатство не має ціни, це просто мірило можливостей, які ти можеш надати – тобто комусь допомогти.

Третє правило меценатства: намагайся менше говорити про те, що ти робиш. Людина, яка багато розповідає всім, що займається благодійністю, по-перше, нескромне, а по-друге – намагається сама себе переконати в правильності своїх вчинків.

5. У сімейному бізнесі підприємство – це ще одна дитина

Відповідальність у сімейному бізнесі завжди вище, ніж у звичайному. Коли ти відповідаєш не просто за свою справу, а за те, що створив твій батько, це серйозніше, ніж відповідальність за бізнес, який створений особисто тобою.

Я працював у класичній сімейній моделі бізнесу, коли в родині, крім мене і моєї рідної молодшої сестри, є ще третя дитина на ім'я «підприємство». Для мого батька воно завжди було членом сім'ї. Він так до нього і ставився.

Найважливішим було прищепити мені це розуміння. Робити щеплення можна по-різному. Можна м'яко, а можна жорстко. Зі мною вчинили жорстко. Мені просто сказали: «У тебе немає варіантів. Ти реалізовуватимеш себе тут. Як – вигадуй сам».

І нічого ціннішого, крім як крокувати від самого початку кар'єрних сходів, з позиції рядового менеджера відділу, я не придумав. Причому, мотивація була дуже простою – дістатися найвищої сходинки.

6. Партнерство актуальне не лише в прибутку

Якщо ми все-таки говоримо про партнерство, то має бути певна рівність не в сенсі кількості цінних паперів або участі в капіталі в тих чи інших процентних ставках. У всіх повинні бути однакові можливості.

А далі вже, в залежності від того, яка у кого кількість акцій, визначається рівень відповідальності. Мова не йде про «більше» або «менше» право голосу під час обговорення чи затвердження якихось ідей. Цю тезу я намагаюся донести навіть своєму синові.

Я говорю про те, що партнерство – це дуже складно, тому що воно має бути і в смутку, і в радості. Ми в житті звикли до того, що партнери є лише в радості. У бізнесі це має інше звучання – «партнери лише в прибутку». Можна побачити не так багато партнерств, коли партнери залишаються і в збитках. Ось це – справді найцінніше.